Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

16 квітня 1921 (субота)

Харків. Надзвичайна сесія ВУЦВК ратифікувала мирну угоду між Росією і Україною з одного боку та Польщею з іншого, укладену в Ризі 18 березня 1921 р., а також угоду про репатріацію, укладену між цими країнами 12 жовтня 1920 р. й додатковий протокол і згоду про репатріацію від 24 лютого 1921 р.
ЗУ України, 1921, № 8, Ст.223, 224.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7