Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

19 квітня 1921 (вівторок)

Харків. Політбюро ЦК КП)б)У прийняло постанову про еміграцію євреїв. Ухвалено не перешкоджати еміграції таких категорій євреїв: дружинам, що виїжджали з неповнолітніми дітьми до своїх чоловіків; батькам, що їхали на утримання своїх дітей; непрацездатним громадянам взагалі, що від’їжджали на утримання родичів; особам жіночої статі, родини яких отримували дозвіл на виїзд, або знаходилися за кордоном. Наркомзаксправ та ВУЧК також запропоновано посилити нагляд за недопущенням пересування населення до кордонів з метою еміграції. В той же час рекомендовано прийняти до відома заходи, розроблені єврейським відділом ЦК КП(б)У щодо забезпечення безпеки емігрантів, що накопичилися на румунському кордоні, та впродовж їх шляху до місця призначення.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 13, арк. 76; спр. 19, арк. 28.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7