Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

18 червня 1921 (субота)

Харків. Українська рада трудової армії постановила використати прально-лазневі установи військового відомства для обслуговування робітничого населення. Пропонувалося передати всі санітарні частини в розпорядження Українського комунального відділу та Південбюро ВЦРПС. Прально-лазневі загони та поїзди-лазні належало закріпити, та вказівкою Українського комунального відділу й Південбюро ВЦРПС за певними районами та окремими підприємствами й профспілками. Санчастині поставлено за обов’язок негайно відправити один поїзд-лазню до Донбасу та надалі забезпечити функціонування в цьому регіоні не менше чотирьох поїздів-лазень. Особливий комітет по паливу і продовольству мав забезпечити пральні та лазні паливом, а Наркомпрод УСРР – милом.
Вісті ВУЦВК, Харків. 1921, 18 червня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7