Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Співголова Польсько-українського форуму істориків подав у відставку

Співголова Польсько-українського форуму істориків подав у відставку

21.11.2017

Професор Вальдемар Резмер подав у відставку з посади співголови Польсько-українського форуму істориків, утвореного в травні 2015 року.

Про це він оголосив на зустрічі польського складу Польсько-українського форуму істориків з керівництвом Інституту національної пам’яті Польщі (ІПН) 17 листопада в Варшаві.

Відповдіну інформацію опублікував сайт "Товариства вшанування пам’яті жертв злочинів українських націоналістів у Вроцлавi".

9045d93-prof-waldemar-rezmer-fot-marianrejewski-pl-kadrowane-970x542.jpg
Професор Вальдемар Резмер

Обґрунтовуючи своє рішення, професор Резмер нагадав, що метою Форуму було відновлення і підтримка фактичного польсько-українського історичного діалогу, зокрема стосовно найбільш драматичного періоду у спільних діях обох народів – у 1939—1947 роки, спільне досягнення в ретельний і професіональний спосіб реконструкції польсько-української історії в ті роки.

Так він розумів мету, погоджуючись на участь у форумі і беручи на себе обов’язки заступника голови того утворення.

Резмер повідомив, що більше не бачить сенсу в засіданнях форуму, на яких "замість займатися автентичними проблемами важкої польсько-української історії, будуть дебатувати про чергові випадки її фальшування чи викривлення".

На його думку, історичні факти однозначні, тож він не може більше сприймати релятивізації історії та опускання до політичних чи ідеологічних і пропагандистських потреб.