Василя Густі і Франциска Ерфана щиро вітають краєзнавці області, усі творчі працівники з нагоди вручення їм 17 квітня обласних премій 2013 року. Премії і дипломи лауреата вручено в обласній державній адміністрації на підставі рішення обласного комітету з присудження премій у галузі літератури і мистецтва за 2013 рік.У галузі літератури премію імені Федора Потушняка присуджено члену правління ЗОО НСКУ, голові Закарпатської обласної організації Національної спілки письменників України Василю Густі та Юрію Балезі, Христині Кериті, Олександру Гаврошу і Олександрі Ігнатович.В. П. Густі удостоєний високої нагороди за збірку поезій «Полин гіркий, полин солодкий», що вийшла у світ в Ужгороді у 2012 році. Як відомо, одним із ініціаторів присудження літературної премії імені Федорв Потушняка Василю Петровичу Густі виступила Закарпатська обласна організація Національної спілки краєзнавців України.У галузі образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва премію імені Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі присуджено члену ЗОО НСКУ Франциску Ерфану, директору Художнього музею ім. Й. Бокшая, а також Юрію Сяркевичу, Антону Шепі, Віталію Григорʻєву, Михайлу Ходаничу, Василю Роману, Василю Сочці, Вікторії Кузьмі, Роману Пилипу, Людмилі Біксей, Галині Риковій і Олені Приходько.***Полин гіркий, полин солодкийЗимовий день такий короткий,Немов улітку звабна ніч.Полин гіркий, полин солодкийЛетів літам моїм навстріч.Судьби недремне пильне окоУсе узріло, як не разВ мої роки, у мої крокиПолинна гіркота вплелась.Дитинних літ розчаруванняІ юності нестерпний біль,Як гіркотою розставанняЖиттєва била заметіль.Не раз тяжким полинним болемДуша зривалась до ридань,Бо грози градом били поле:Мої труди і мій талан.Усе ішло уперемішку…Все пережить нема снаги –І горді плини й злі насмішки,І раптом зниклі береги.О праведні життєві жорна,Бо істина таки збулась.Вона, як зірка неповторна,В тих круговертях збереглась.Мені явилась в ніч зимову,Осяявши життєвий плин:Не нарікай в думках і словіНа той, що у судьбі, полин.Хоч він – гіркий. Та він – солодкий.Інакше як би до путтяВ зимовий день такий короткийТи цінувати міг життя ?***Не пишуНі вірші,Ні пісні,Ні повісті.Я простоНа паперіЗалишаюВідбиткиСвоєї совісті.1968 р.***Вже ліс береться багрецемРаптово, мовби і незчувся.Отак до осені лицемІ я, нарешті, повернувся.Стоїть замислена гора.Не шелесне лісова гуща.Задуматись прийшла пораНад вічним всім і над минущим.***Над померлою бабою АнноюДіти і внуки молились.Потім її одридали,Потім нажитим ділились.Все рахувалося потім.Всі, виявляється, знали,Скільки горняток водиціЇй перед смертю подали.Хто їй підносив пігулку,Хто уночі не міг спати,Хто натомився смертельноСмерті її чекати.Сльози уже не лилисяНестримними ручаями.Не звалися родичі більшеНі сестрами ні братами.Густі В. П. Полин гіркий, полин солодкий. Поезії. – Ужгород: Карпати, 2012. – 274 с.С.6-8, 12, 133.Голова ЗОО НСКУ М. В. Делеган
Додаток І
Додаток ІI
