Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

18 квітня 1990 (середа)

Опублікована заява ЦК Компартії України, президії Верховної Ради УРСР і Ради міністрів УРСР, у якій йшла мова про ситуацію у Львівській, Івано-Франківській та Тернопільській областях. У заяві відзначалось, що під гаслами відродження національної самосвідомості ведеться „розгнуздана націоналістична пропаганда”: населенню регіону нав’язується ідея “галицької автономії”, активно звучать заклики до виходу України із СРСР і створення “самостійної української держави”, цілеспрямовано розпалюється конфлікт між греко-католиками і православними, розгорнута широкомасштабна кампанія дискредитації Комуністичної партії. У заяві наголошувалося, що всі проблеми економічного, соціального і національно-культурного розвитку західного регіону повинні вирішуватися лише в межах Конституції СРСР, Конституції УРСР та діючих законів.
Радянська Україна. – 1990. – 18 квітня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1986 - 1990: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 408 с. - ISBN 966-02-3607-7