Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

5 липня 1990 (четвер)

На пленарному засіданні Верховної Ради УРСР було розглянуто питання про обстановку в країні, яка склалася у вугільних регіонах республіки у зв’язку з оголошенням на 11 липня політичного страйку гірників. Голова Ради міністрів УРСР В.Масол повідомив депутатів, що уряд республіки розробив програму соціального розвитку вугільного регіону, та ця програма ще не затверджена у Москві. Він заявив, що метод силового тиску шляхом страйку до поліпшення становища не приведе і звернувся до гірників з проханням “вирішувати всі наболілі питання, не завдаючи збитків нашій економіці і не вдаючись до страйків”.
Радянська Україна. – 1990. – 6 липня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1986 - 1990: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 408 с. - ISBN 966-02-3607-7