Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

20 січня 1940 (субота)

Київ. Начальник ОВ НКВС КОВО А.Міхеєв надіслав спецповідомлення наркому внутрішніх справ УРСР І.Сєрову про радіотрансляцію відомостей щодо подій на фінляндському фронті. Повідомлялося, що 12 січня 1940 р. політрук полкової школи 307го артилерійського полку 169ї стрілецької дивізії Лозован В.Г. і начальник школи Тушин Н.П. на квартирі Лозована слухали радіопередачу (російською мовою) через приймач системи «Телефункен», який Лозован придбав під час перебування на території Західної України. В передачі йшлося про поразки Червоної армії, про велику кількість загиблих червоноармійців і кинутих трофеїв — бронемашин, бронепоїздів, 22-мм гаубиць і 76-мм нових гармат, що ще не були у вжитку. «Радянський Союз почав грабіжницьку війну проти фінляндського народу, — зазначалося у передачі, — хотів поневолити фінляндський народ. Зробити з нього такий само пригнічених рабів, як громадян Радянського Союзу. 44а дивізія 7-го корпусу повністю знищена».
Радянські органи державної безпеки у 1939 — червні 1941 р.: документи ГДА СБ України / Упоряд. В.Даниленко, С.Кокін. — Вид.дім «Києво-Могилянська