Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

4 лютого 1940 (неділя)

Москва. Ростріляно Єжова Миколу Івановича (народився 1 травня 1895 р. у Петербурзі) — генерального комісара безпеки, наркома внутрішніх справ СРСР (19361938), ім’я якого пов’язано з періодом «єжовщини» — піком сталінських репресій. Арештовано 10 квітня 1939 р. за звинуваченням «у керівництві змовницькою організацією у військах і органах НКВС, в проведенні шпигунства на користь іноземних розвідок, у підготовці терористичних актів проти керівників партії і держави і озброєного повстання проти Радянської влади», а також «у фальсифікації кримінальних справ і гомосексуалізмі».
Брюхонов Б.Б., Шошков Е.Н. Оправданию не подлежит. Ежов и ежовщина 1936-1938 гг. СПб., 1998.