Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

10 лютого 1940 (субота)

Західні області України. Розпочався перший етап депортацій, що охопив десятки тисяч осіб. Виселялися зокрема т.зв. осадники та лісники, причому серед цих категорій репресованих радянським режимом була доволі велика частка етнічних українців. Акція почалася на світанку і тривала до вечора наступного дня. Це була пора «тріскучих морозів», під час яких виселенці і особливо їхні діти замерзали ще на санях у час доставки у вагони, а також у товарних вагонах, які не опалювалися.
Романів О.,Федущак І. Західноукраїнська трагедія 1941. — Львів-Нью Йорк, 2002. — С.41.; Верстюк В.Ф. Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніши