Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

10 лютого 1940 (субота)

Москва. Секретарі СПП А.Фадєєв і В.Кирпотин надіслали доповідну записку секретарям ЦК ВКП(б) "Про антипартійне угруповання в радянській критиці". Містилися звинувачення редакційного колективу «Литературной критики» у «відмові від теорії класової боротьби при оцінці літературних явищ», «прагненні відірвати радянську літературу від політики» і т. ін.
Власть и художественная интеллигенция. Документы ЦК РКП(б) — ВКП(б), ВЧК-ОГПУ-НКВД о культурной политике. 19171953гг. / Под редакцией академика А.