Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

9 березня 1940 (субота)

Київ. Виконком київської міської ради депутатів трудящих підбив підсумки роботи бібліотек міста. Констатувалося зростання кількості бібліотек для дорослих з 12 у 1934 р. до 23 у 1939 р., наголошувалося на успішній роботі 13 дитячих бібліотек, сотень заводських, профспілкових, відомчих, учбових та шкільних бібліотек. Вказувалося на збільшення асигнування бібліотек з 322800 руб. у 1934 р. до 1578 тис. руб. у 1939 р., констатувалося збільшення книжкового фонду бібліотек та кількості відвідувачів. У 1934 р. книжковий фонд бібліотек системи міського виконкому становив 405171 книжку, а на 1 січня 1940 р. він зріс до 663447 книжок; кількість читачів відповідно зросла з 33054 до 82861 осіб; протягом 1939 р. читачам бібліотеками видано 2048649 книжок.
Культурне будівництво в Українській РСР. 1928 — червень 1941. Збірник документів і матеріалів. — К., 1986. — С.301.