Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

14 січня 1939 (субота)

Сталіно. Відбулися багатолюдні збори на шахті “Ветка-8” з ухваленням резолюцій підтримки наказу наркома важкої промисловості Л.Кагановича про хід виконання на підприємствах важкої промисловості постанови РНК СРСР, ЦК ВКП(б) і ВЦРПС від 28 грудня 1938 р. “Про заходи по упорядкуванню трудової дисципліни, поліпшення практики державного соціального страхування і боротьби із зловживаннями в цій справі”. Учасники таврували порушників трудової дисципліни, вимагали для них суворого покарання. “Вже довгий час наша шахта не виконує державного завдання. В цьому винні дезорганізатори виробництва і їх покровителі. – Заявив у виступі шахтар Мартиненко. – З цими людьми треба нещадно боротися”.
Вісті ВУЦВК. – 1939. — 16 січня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1939: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 227 с. - ISBN 966-02-3607-7