Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

17 січня 1939 (вівторок)

Київ. Політбюро ЦК КП(б) У затвердило подані Головлітом УРСР списки „книг, написаних ворогами народу та книг, які мають статті, промови, портрети ворогів народу або вихваляння ворогів народу”. Серед багатьох інших ухвалено вилучити, як „шкідливі”, видання: О.Буценка „Радянське будівництво на Україні”, „Радянське будівництво серед нацменшостей”, І.Дубового „Мои воспоминания о Щорсе” (К., 1935), С.Федчишина „Шляхи розвитку української пролетарської літератури” (Х., 1928), С.Усенка „Ленінський комсомол України – вірний помічник політики партії Леніна-Сталіна” (К., 1937), Б.Кагана „Сталіндорф. П’ять років єврейського національного району на Дніпропетровщині” (К., 1935) та ін.
ЦДАГОУ. – Ф.1 – Оп.16. — Спр.16. — Арк.118, 121, 125, 126.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1939: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 227 с. - ISBN 966-02-3607-7