Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

16 квітня 1939 (недлія)

Київ. Політбюро ЦК КП(б)У затвердило чергові, подані Головлітом УРСР списки № 33 (43 найменування) та № 35 (35 найменувань) „на вилучення з бібліотек та книготорговельної мережі книг, в яких вихваляються вороги народу, наводяться їх цитати, та книг, які застаріли і не являють ніякої цінності”. Серед багатьох інших ухвалено вилучити, як „шкідливі”, видання: Г.Александренко „Конституція УРСР та СРСР” (К., 1928), Д.Гофштейн „Вибрані вірші” (Х., 1931), Є.Співак „Культура мови” (Х., 1931), І.Фефер „Завдання єврейської пролетарської літератури за доби реконструкції” (Х., 1932), „Ленін у художній літературі. Збірник” (Х., 1934), літературний альманах „Україна” (К., 1926), постанови УІІ Всеукраїнського з’їзду незаможних селян (Х., б. р.) та ін.
ЦДАГОУ. – Ф.1 – Оп.16. — Спр.17. — Арк.5-20.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1939: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 227 с. - ISBN 966-02-3607-7