Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

20 квітня 1939 (четвер)

Київ. Відбулося засідання Спілки радянських письменників України. Ухвалено створити при СРПУ Секцію народної творчості для об’єднання кобзарів, лірників, “колгоспних поетів” та ін. Перед учасниками виступали О.Корнійчук, П.Тичина, П.Панч, А.Головко, Л.Первомайський та ін. Присутні кобзарі виконали нові “українські народні пісні” – “Думу про Леніна”, “Пісню про Щорса” та ін. Обрано Бюро Секції народної творчості під головуванням П.Тичини. Президія СРПУ ухвалила видати збірник творів українських письменників, присвячених Й.Сталіну.
Вісті ВУЦВК. – 1939. — 21 квітня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1939: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 227 с. - ISBN 966-02-3607-7