Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

1 липня 1939 (субота)

Київ. Політбюро ЦК КП(б)У ухвалило прийняти пропозицію Президії Верховної Ради УРСР про закриття церков у: с.Ямполі Лиманського району, с.Олександрівка № 1 Сталінського району Сталінської області; с.Гольма Любашівського району, с.Ново-Миколаївка Яновського району Одеської області; с.Огузка Ольгопольського району, с.Непедівка Козятинського району Вінницької області; с.Приборськ Іванівського району Київської області; с.Кропивні Золотоношського району Полтавської області; с.Клопотівці Вовковинецького району Кам’янець-Подільскої області; Спасо-Преображенської церкви у с.Попівка Конотопського району Сумської області.
ЦДАГОУ. – Ф.1. — Оп.6. — Спр.512. — Арк.32-35.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1939: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 227 с. - ISBN 966-02-3607-7