Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

27 листопада 1939 (недлія)

Київ. Політбюро ЦК КП(б)У ухвалило прийняти пропозицію Президії Верховної Ради УРСР про закриття церков: у с.Ступично Мокро-Калигірського району, с.Соболівка, с.Косилівці Київської області; с.Яцківцях Довжокського району Кам’янець-Подільської області; церкви Параскеви у с.Лісова Лісіївська Турбівського району Вінницької області; с.Борисах Глобинського району Полавської області; с.Великі-Копані Цюрупінського району Миколаївської області; с.Ільяшівка Тростянецького району, у м.Тульчині Тульчинського району Вінницької області.
ЦДАГОУ. – Ф.1. — Оп.6. — Спр.513. — Арк.230-232.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1939: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 227 с. - ISBN 966-02-3607-7