Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

9 квітня 1929 (вівторок)

Харків, м. Комісія Політбюро ЦК КП(б)У по встановленню днів відпочинку обговорила можливість „витіснення” релігійних свят та „заміщення” їх революційними. Ухвалено встановити у 1929 р., як вихідні, дні 1-5 травня з тим, аби замість 3 травня працювати 6 травня (у другий день Пасхи); відмінити відзначення 24 серпня Духовного дня, замінивши його „Днем Конституції” 6 липня; замінити релігійне свято Спаса 6 серпня відзначенням Дня врожаю 2 вересня; містилася настанова партійним і профспілковим організаціям „провести на підприємствах підготовчу роботу з тим, аби заміна релігійних днів відпочинку революційними проходила за ініціативою робтіників”.
ЦДАГОУ. – Ф.1. —Оп.6. —Спр.163. —Арк.84.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1928-1929: Довід. вид / Упоряд. Л.В. Гриневич, В.І. Прилуцький. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 216 с. - ISBN 966-02-3958-0