Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

3 липня 1929 (середа)

Москва, м. ЦВК і РНК СРСР видали постанову “Про пенсійне забезпечення робітників освіти за вислугу років”. Встановлено право на отримання пенсії після 25 років праці для наступних категорій освітян: учителі шкіл першого ступеню і перших чотирьох груп шкіл підвищеного типу; керівники хат-читалень, бібліотекарі, учителі нижчих сільськогосподарських шкіл, педагогічний персонал дитячих домів у сільській місцевості; учителі старших, починаючи з п’ятої, груп шкіл підвищеного типу (шкіл 2-го ступеню, семирічок), викладачі технікумів, професійно-технічних шкіл, навчально-виробничих майстерень, інструктори виробничого навчання технікумів, професійно-технічних шкіл та навчально-виробничих майстерень; бібліотекарі, педагогічний персонал дитячих домів у містах і поселеннях міського типу, дошкільних установ (дитячих садків, площадок), вчителі установ з ліквідації неписьменності (шкіл, курсів, груп), районні (ділянкові) інспектори народної освіти.
Собрание законов и распоряжений рабоче-крестьянского правительства Союза советских социалистических республик. – 1929. — №46. —Ст.396.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1928-1929: Довід. вид / Упоряд. Л.В. Гриневич, В.І. Прилуцький. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 216 с. - ISBN 966-02-3958-0