Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

13 листопада 1940 (середа)

Радимо. Член Українського центрального комітету М.Демкович-Добрянський написав листа М.Антоновичу про український націоналізм і боротьбу всередовищі ОУН між прихильниками А.Мельника іС.Бандери. «Націоналісти зробили з політичної організації секту, а з кількох засад свого «світогляду» — догму. — Зазначав він. — І хто не визнає тих догм, це поганник, єретик, засуджений на знищення, бо не має право жити між людьми вибраної віри. Ані з одними, ані з другими дискусія безплідна, а порозуміння немислиме... На верхи нашого національного життя в останніх десятиліттях вийшла верства людей, яки репрезентували собою тип людини з черні, людини, яка органічно не в силі видити і розуміти процеси громадського життя з гори... В самій суті нема різниці між роками 1914-1919 і 1939-1940, хоч треба признати, що «провідна верства» з 1914-1919 була багато культурніша і розумна, ніж наша сучасна. Бо культурне середовище Австрії було зовсім інше,якатмосфера галицьких загумінківз1930 і слідуючих років та атмосфера різних Варшав. Отже це світосприймання черні тяжіть зловіщою рукою над табором українського націоналізму й до сьогодні і через це здається... постигне його катастрофа. А може ця катастрофа вже прийшла, бо та македонська боротьба, яка тепер ведеться в таборі ОУН між поклонниками Мельника і Бандери, не має собі рівної в нашій історії.Це страшна пляма, жахливе пятно! Коби боги безсмертні помоглиїїякнайскоріше змити! Психологія чернів людей,щоширокими ліктями пхаються у верхи і туди дістають, закриває їм очі перед дійсністю. А вони своїм тупетом і безличністю не дозволяють на ніякий самостійний осуд і тверезу думку в других...
Українська політична еміграція 1919 — 1945: Документи і матеріали. — К.: Парламентське вид-во, 2008. — С.629-630.