Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

18 липня 1928 (четвер)

Москва, м. Нарком іноземних справ Г.Г. Чичерін звернувся до членів політбюро ЦК ВКП(б), Колегії НКЗС та В.Р. Менжинського із запискою про долю німецького підданого Зеєбольда, заарештованого по „шахтинській справі”. Дипломат попереджував про можливість „вкрай несприятливої” реакції німецьких урядових та промислових кіл у разі засудження Зеєбольда, пропонував обмежитись виданням Президією ЦВК постанови про припинення кримінальної справи проти німця з подальшоим висланням його за межі СРСР.
Лубянка. Сталин и ВЧК – ГПУ – ОГПУ – НКВД. Январь 1922 – декабрь 1936. Москва, 2003. — С.175-177.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1928-1929: Довід. вид / Упоряд. Л.В. Гриневич, В.І. Прилуцький. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 216 с. - ISBN 966-02-3958-0