Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

3 липня 1925 (п’ятниця)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про відрядження селян за кордон для вивчення вдосконалення способів землеробства. Визнано доцільним відрядити до Німеччини, Франції, Америки, Бельгії та Італії селян з агрономами переважно від радгоспів, артілей та кооперативних об’єднань, а також окремих селян, які вели культурне індивідуальне господарство, загальною кількістю 30-40 осіб.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 59, арк. 2.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1925: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 312 с. - ISBN 966-02-3607-7