Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

17 березня 1922 (п’ятниця)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У розглянуло питання про забезпечення шкіл. Було визнано необхідним введення шкільного податку, достатнього для задоволення всіх основних потреб дитячих освітніх закладів. До його введення Наркомосу пропонувалося забезпечувати школи шляхом сприяння розвитку шефства підприємств, спілок і радянських закладів щодо шкіл робітничих районів, а в школах, не приписаних до підприємств або закладів, завдяки залученню батьківських коштів у вигляді грошових і натуральних внесків, проте за категоричною умовою, щоб це не спричинило “вимивання” зі шкіл дітей незаможних батьків, а також втручання заможних батьків до навчально-виховної справи.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 29, арк. 53 зв.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7