Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

28 березня 1922 (вівторок)

Харків. Оргбюро ЦК КП(б)У розглянуло пропозицію чеських комуністів взяти в свої родини 2 тис. голодуючих дітей. Зважаючи на кризу транспорту та епідемії, цю пропозицію було визнано ризикованою та нездійсненною. Вирішено просити чеських комуністів, які виявили намір врятувати голодуючих дітей, організувати для них збір продовольства, одягу та взуття, та надіслати ці пожертви до УСРР зі своїм уповноваженим.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 7, спр. 17, арк. 45 зв.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7