Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

5 вересня 1922 (вівторок)

Харків. РНК УСРР прийняла постанову “Про врегулювання заробітної плати і про забезпечення своєчасності а правильності її оплати”. Українській раді народного господарства запропоновано переводити підприємства на господарський розрахунок тільки при повному забезпеченні можливості самоокупності цих підприємств. Інспекторам органів РСІ доручено терміново доводити до відома Української тарифної ради і місцевих відділів праці про всі випадки несвоєчасної виплати зарплати, а органам Наркомюсту проводити слідство по таких справах не довше, ніж у двотижневий строк. Органам періодичного друку поставлено за обов’язок друкувати постанови Української тарифної ради про заробітну плату без скорочень і терміново. Українській тарифній раді запропоновано з’ясувати дійсний розряд середньої кваліфікації і для кожного наркомату і галузей промисловості; провести плановий облік потреби у спеціальних коштах на оплату відрядної і надурочних робіт на підприємствах, що знаходилися на державному забезпеченні.
ЗУ України, 1922, № 39, Ст. 586.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7