Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

5 березня (20 лютого) 1918 (вівторок)

При головних начальниках постачання Південно-Західного і Румунського фронтів пропонувалось негайно сформувати демобілізаційні комісії. Всі види довольства касувались з 13 березня (28 лютого). Оголошувалось, що все майно, особливо зброя, належать УНР. Воно може бути видане тільки українським частинам. Військове майно мали зберігати демобілізаційні органи за допомогою губернських і повітових комендантів і місцевих самоуправлінь.
ЦДАВО України. – Ф.1074. – Оп.2. – Спр. 30. – Арк. 10, 10 зв.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)