Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

15 (2) листопада 1918 (п’ятниця)

Київ. Наказом по Армії Української Держави, П.Скоропадський закликав усіх громадян на боротьбу проти більшовизму, підкреслюючи, що тепер “немає місця національним суперечкам і політичному розбрату”. Гетьман кликав усіх до порятунку України, а тим самим і Росії, підкреслюючи, що “на Україні знайшли собі місце кращі сили Росії”. Він вважав, що в такому разі матиме можливість скоріше впровадити в життя закони про землю і залучення “широких народніх кіл до упорядження держави”. П.Скоропадський оголосив, що він, як голова держави приймає на себе відповідальність за державу.
Державний вістник. – 1918. - 30 листопада ЦДАВО України. -–Ф.1074. – Оп.2. – Спр. 37. – Арк. 245-246 зв.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)