Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

27 лютого 1923 (вівторок)

Київ. ВУАН затвердила статут Миколаївського наукового товариства, до якого входили науковці та педагоги Миколаївського та Херсонського округів (20 дійсних членів та 50 співробітників-кореспондентів). Головою призначений Т. Камінський. Робота проводилася по декількох секціях: історичній, археологічній, етнографічній, економічній, юридичній, музейній, мови та письменництва, мистецтва, педагогічній, екскурсійній, охорони пам’яток мистецтва та старовини. На товариство покладалося завдання нагляду за територією давньої Ольвії біля с. Парутіно.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1923, 26 липня.

Опубліковано у виданні: УКРАЇНА: ХРОНІКА ХХ СТОЛІТТЯ. Роки 1923–1924. Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, Київ – 2009. – 255 с. ISBN 978-966-02-5123-6