Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Березень, 12 1933 (неділя)

Довідка ДПУ УСРР. Із 39 сіл Уманського району голодом та недоїданням охоплено 22, у яких голодує 1076 сімей із населенням 3336 осіб; у Нововасильківському районі Київської області голодує 922 сім’ї, померло 508 осіб, переважно від «поширення епідемії тропічної малярії, яка дає значний відсоток смертності, внаслідок виснаження населення від голоду»; в Акимівському районі голодує 902 сім’ї, опухло 2408 та померло 220 осіб; у Павлоградському районі голодує 903 сім’ї, опухло 2139, померло від голоду 290 осіб
Голод 1932–1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів. – К., 1990. – С. 430–431.

Опубліковано у виданні: Марочко В. Голодомор 1932-1933 років в Україні: Хроніка / В. Марочко, О. Мовчан. - К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. - 294 с.