Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Квітень, 28 1933 (п’ятниця)

Козятинський райвідділ ДПУ інформував Вінницький обком КП(б)У про те, що «гостре продовольче становище переживають усі села району», а в 27 селах протягом місяця померло 400 осіб, в кожному селі виявляли пухлих від 38 до 117 селян. У с. Журлинці «колгоспний ударник» Г., який мав 400 трудоднів, солив м’ясо дохлих собак, котів, коней, а в с. Сестринівка селяни викопували дохлих коней і поїдали
Голод і голодомор на Поділлі: 1920–1940 рр.: Збірник документів і матеріалів. – Вінниця, 2007. – С. 421.

Опубліковано у виданні: Марочко В. Голодомор 1932-1933 років в Україні: Хроніка / В. Марочко, О. Мовчан. - К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. - 294 с.