Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Жовтень, 22 1933 (неділя)

Москва. Постанова політбюро ЦК ВКП(б) «Про переселення колгоспників на Україну». Ухвалено проект постанови РНК СРСР про переселення на Україну 21 тис. колгоспників із Центрально-Чорноземної, Івановської, Західної областей та Горьковського краю РСФРР, а також Білоруської РСР. Для організації вербування та відправлення в Україну призначити уповноважених ЦК та РНК – Г. Петровського в Івановську область, секретаря Дніпропетровського обкому КП(б)У Григор’єва – в Західну область, начальника політсектора Харківського облземуправління Мойсеєнка – в ЦЧО, заступника голови РНК УСРР В. Порайка – в Горьковський край, наркома охорони здоров’я УСРР С. Канторовича – в Білорусію. Помічниками уповноважених направлено по одному військовому вищого командного складу. Зобов’язали транспортні відділи ОДПУ здійснювати нагляд за проходженням потягів. КП(б)У забезпечити переселенців хлібом за рахунок колгоспів України
РДАСПІ. – Ф. 17. – Оп. 3. – Спр. 2047. – Арк. 47–48.

Опубліковано у виданні: Марочко В. Голодомор 1932-1933 років в Україні: Хроніка / В. Марочко, О. Мовчан. - К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. - 294 с.