Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Липень, 8 1932 (п’ятниця)

Секретно-політичний відділ ОДПУ повідомляв, що в областях УСРР зафіксовано 70 «волинок» у 62 колгоспах 56 районів, зокрема в Харківській – 25, Вінницькій – 18, Київській – 10, Одеській – 7, Дніпропетровській – 2, Донецькій – 1, АМСРР – 7. У 46 випадках «волинки» супроводжувалися поверненням колгоспниками майна та худоби, в 19 – вилученням продуктів харчування, особливо хліба. Учасники «волинок» вимагали розпуску колгоспів, проголошували антирадянські гасла, погрожували активістам розправою. Систематично не виходило на роботу від 30 до 79 % колгоспників. У деяких «волинках» брало участь 200–300 осіб
Советская деревня глазами ВЧК-ОГПУ-НКВД. 1918–1939: Документы и материалы: В 4 т. – М., 2005. – Т. 3. 1930–1934; Кн. 2. 1932–1934. – С. 152–153.

Опубліковано у виданні: Марочко В. Голодомор 1932-1933 років в Україні: Хроніка / В. Марочко, О. Мовчан. - К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. - 294 с.