Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Грудень, 9 1932 (п’ятниця)

Краснопілля, Краснопільський район, Харківська область. Лист секретаря Краснопільського райкому партії до Харківського обкому. Зазначає про незабезпеченість хлібом МТС, лікарень, установ, невдоволення селян, цитує їхні висловлювання: «Все рівно з голоду вмирати цю зиму, так або інакше» (колгоспник с. Славгород К. Хіценко); «Я партизан, бив куркулів, а сьогодні згоден різати комуністів. Хіба я повинен з голоду вмирати, все рівно отнімуть, так украду» (колгоспник Петро Довжик)»
Голод 1932–1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів. – К., 1990. – С. 289–290.

Опубліковано у виданні: Марочко В. Голодомор 1932-1933 років в Україні: Хроніка / В. Марочко, О. Мовчан. - К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. - 294 с.