Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

29 січня 1921 (субота)

Харків. По доповіді командуючого збройними силами України М. Фрунзе, РНК УСРР прийняла положення про уповноваженого Революційної військової ради РСФРР при РНК УСРР й постановила передати це положення на затвердження ВУЦВК. Згідно з цим положенням усі постанови Реввійськради та Ради праці й оборони РСФРР, що мали загально-федеративний характер, підлягали обов’язковій реєстрації в РНК УСРР. Всеукраїнському з’їзду рад і ВУЦВК надавалося виключне право амністії, помилування та пом’якшення вироків, винесених Військово-революційним і Морським трибуналами на території УСРР.
Коммунист, Харьков, 1921, 29 января.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7