Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

29 січня 1921 (субота)

Харків. РНК УСРР прийняла постанову “Про заходи боротьби з бандитизмом”. Всім органам влади поставлено за обов’язок сприяти процесу соціального розшарування села шляхом організації комітетів незаможних селян. Ухвалено передати збройні загони незаможників у відання управління міліції, а створені ними полки, батальйони та ескадрони – до складу територіальних полків Всеобучу Також постановлено за обов’язок перевести сільську міліцію на становище Червоної армії у всіх відношеннях. Наркомсоцзабезу УСРР доручено вжити заходів по забезпеченню родин радпрацівників, незаможників, червоноармійців та міліціонерів, що постраждали у боротьбі з бандитизмом, а Наркомпроду, Наркомзему УСРР та Українській раді народного господарства – щодо постачання сіл та волостей, населення яких викорінювало бандитизм та сприяло органам радянської влади. Накреслено заходи проведення агітаційної кампанії по боротьбі з бандитизмом.
ЗУ України, 1921, Харків. Ч. 2, Ст. 40.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7