Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

5 лютого 1921 (субота)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про кампанію, що проводилася В. Винниченком за кордоном проти комуністів. Ухвалено надіслати директиву Е. Квірінгу через іноземний відділ про проведення в пресі агітаційної кампанії на противагу тій, що проводилася Винниченком, зокрема, надрукувати в пресі його листи про дії в Україні. Було прийнято до відома повідомлення О. Шумського, що група українських комуністів підготувала колективну відповідь В. Винниченку. Оргбюро ЦК КП(б)У доручалося підшукати партійних працівників для відрядження за кордон з метою проведення агітаційної кампанії.
ЦДАГО України, ф. 1. оп. 6, спр. 13, арк. 18.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7