Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

13 лютого 1921 (неділя)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про роботу серед українців за кордоном. Визнано необхідним утворення при виконкомі Комінтерну Українського бюро, яке мало підтримувати зв’язки з українськими комуністичними групами за кордоном. Причому представника України до Комінтерну пропонувалося провести через затвердження ЦК РКП(б). При першій можливості також пропонувалося надіслати українського представника до Америки, який зміг би об’єднати українців-комуністів та керувати роботою серед них. План сприяння роботі комуністів за кордоном, як і план перекидання українців-комуністів з Америки до України та навпаки, доручалося розробити В. Молотову та Ладану. На Ладана також покладався обов’язок скласти аналогічний письмовий звіт про роботу комуністів та про становище українських робітників за кордоном, який пропонувалося використати для публікації в пресі. Було ухвалено надати можливість Ладану ознайомитися зі становищем в Україні, залишивши його на певний час на її території.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 13, арк. 21.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7