Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

22 березня 1921 (вівторок)

Харків. На розширеному засіданні ЦК по постачанню при обговоренні питання про зміну системи постачання в УСРР, згідно з рішенням V Всеукраїнського з’їзду рад та за згодою з ЦК постачання РСФРР, постановлено ввести єдину основну норму постачання для робітників і службовців, які працювали в державних, кооперативних і громадських закладах та підприємствах, а також приватних підприємствах і закладах, що працювали за державними завданнями. Крім основної, вводилися перша, друга та третя посилені норми, що відповідно призначалися для працівників кам’яновугільної та соляної промисловості; для підземних робітників цієї промисловості; для забійників.
Коммунист, Харьков, 1921, 22 марта.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7