Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

30 березня 1921 (середа)

Повідомлялося про початок здійснення угоди, досягнутої між Наркомпродами УСРР і РСФРР, про встановлення єдиної системи бронювання постачання робітників ударних підприємств в УСРР і РСФРР. Для реалізації цієї постанови в УСРР проводити зняття з червоноармійського пайка військовослужбовців тилових частин, закладів, управлінь і закладів військового відомства, а також скасування особливих пайків для радянських працівників, згідно з постановою РНК від 14 січня 1921 р. Діяльність української комісії і система норм постачання, що впроваджувалася в УСРР, погоджувалася з комісією по постачанню робітників Наркомпроду РСФРР, причому бронювання підприємств загальнодержавного значення як і раніше входило до компетенції центральної комісії по постачанню при Наркомпроді РСФРР, а до повноважень української комісії належало бронювання постачання підприємств місцевого значення, що знаходилися в безпосередньому управлінні Української ради народного господарства та Промислово-військової ради.
Коммунист, Харьков, 1921, 29 марта.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7