Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

5 липня 1921 (вівторок)

Відень. За повідомленням „Української трибуни” від 12 липня, відбулося зібрання „Спілки українських євреїв”. Обговорено програму спілки за доповіддю Х. Біліловського та С. Гольдельмана. Нова організація оголосила, що „стоїть на ґрунті української державності та є спілкою українських громадян єврейської національності”, й „ставить завданнями самооборону, взаємодопомогу та представництво”.
Вісті ВУЦВК, Харків. 1921, 29 липня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7