Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

22 листопада 1921 (вівторок)

За відомостями Наркомздоров’я, виявлено випадки самочинного введення повітовими органами охорони здоров’я плати за медичну допомогу населенню, зокрема у Звенигородському повіті Київської губернії та окремих повітах Чернігівської губернії, що суперечило рішенням ІІ Всеукраїнської наради завідувачів губернськими відділами охорони здоров’я (жовтень 1921 р.) та ІІІ Всеросійського з’їзду по охороні здоров’я (листопад 1921 р.). З метою уникнення таких явищ НК охорони здоров’я надіслав обіжник губернським відділам охорони здоров’я про перевірку постановки медико-санітарної справи щодо оплати медичної допомоги, негайно скасовуючи її за відповідальністю завідувачів губернських відділів. Усіх завідувачів повітовими відділами, що встановили платню, пропонувалося притягнути до суду ревтрибуналу за порушення радянського законодавства. Надалі за виявленими фактами стягання платні з хворих установами, що підлягали органам охорони здоров’я, мали притягатися до судової відповідальності не тільки завідувачі відділами охорони здоров’я, але й особи, що безпосередньо брали хабарі.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1921 22 листопада.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1921: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 289 с. - ISBN 966-02-3607-7