Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

21-22 квітня 1990 (субота – неділя)

Львів. Відбулася установча конференція, на якій Український християнсько-демократичний фронт реорганізовано в Українську християнсько-демократичну партію (УХДП). Питання майбутньої державності України УХДП пов’язувала перш за все з досягненням політичної незалежності, ліквідацією тоталітаризму як системи. Наголошувалось на необхідності відновлення національної символіки і надання українській мові статусу державної. До блоку з національного питання УХДП додавала вимогу культурної автономії українців на всій території СРСР. Центральним пунктом програми було релігійне питання, вирішення якого пов’язувалося з необхідністю повної реабілітації релігії, надання рівних прав християнським церквам. Йшла мова про необхідність досягнення економічної самостійності, перехід до ринкової економіки, забезпечення пріоритету екології над економікою, створення власної валютно-фінансової системи і введення власної грошової одиниці, передача землі селянам.
День – 2004. – 21,22 квітня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1986 - 1990: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 408 с. - ISBN 966-02-3607-7