Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

25-28 жовтня 1990 (четвер – неділя)

Київ. Другі всеукраїнські збори (з’їзд) Народного руху України. Його делегати представляли 632828 членів. Основна кількість делегатів (56,7%) – представники Львівської, Івано-Франківської областей та м. Києва. 95% делегатів – українці. За соціальним станом 68% делегатів - інженерно-технічні працівники, службовці, наукова і творча інтелігенція. Вони представляли понад 40 різних політичних та громадських організацій. Найчисленнішими з них були Товариство української мови ім. Шевченка (25,3%) та Українська республіканська партія (12,6%). Делегатами зборів були 418 народних депутатів різних рівнів, у тому числі 5 – СРСР, 18 – УРСР, 117 – обласних, 215 – міських і 108 – районних рад. Головна увага делегатів була зосереджена на таких питаннях: майбутнє НРУ в умовах багатопартійності; вимога повної незалежності України і неприйняття ідеї нового Союзного договору; створення української національної армії; міжконфесійні стосунки. Головою НРУ переобраний І.Драч.
Національні процеси в Україні. Історія і сучасність. Документи і матеріали. Довідник. Ч. 2 – К., 1997. – С.542-543; Ковтун В. Історія народного руху

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1986 - 1990: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 408 с. - ISBN 966-02-3607-7