Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

3 липня 1988 (неділя)

Повідомлялось, що президія правління Музичного товариства УРСР ухвалила утворити комісії з: розвитку та пропаганди симфонічної і камерно-інструментальної музики; відповідно – оперної і камерно-вокальної музики; академічного хорового співу; народного співу і пісенного фольклору; народно-інструментальної; духової; естрадно-інструментальної; джазової музики і радянської пісні; хореографічного; кобзарського мистецтва; естетичного виховання і музичної освіти для дітей та юнацтва; органістів та майстрів-настройщиків; з військово-шефської роботи; лекторів-музикознавців; комісії по пропаганді діяльності музичного товариства і по вивченню музичної спадщини. Аналогічну роботу рекомендовано провести обласним відділенням товариства.
Культура і життя. – 1988. – 3 липня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1986 - 1990: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 408 с. - ISBN 966-02-3607-7