Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

26 жовтня 1975 (неділя)

Рада міністрів УРСР постановила доручити постійному представнику УРСР при ООН підписати Віденську конвенцію про представництво держав у їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру. Головна мета конвенції полягала у створенні належної міжнародної правової основи для нормальної діяльності представництв при таких організаціях як ООН, ЮНЕСКО, МОП, МАГАТЕ та ін., а також делегацій на міжнародних конференціях. Конвенція була ратифікована УРСР 24 липня 1978 р.
Українська РСР на міжнародній арені: Зб. док. і матеріалів 1971 – 1975 рр. – К., 1981. – С. 477, 506.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1961-1975: Довід. вид . Ч. 2. 1966-1975. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 294-613 с. - ISBN 966-02-3607-7