Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Лютий 1972

м. Київ. Відбулося виїзне засідання секретаріату Спілки кінематографістів СРСР. Відмічалося, що на шляху освоєння українськими студіями тем про радянську сучасність траплялися “серйозні художні прорахунки”, оскільки митці не завжди виявляли високу партійну вимогливість до підвищення ідейного і художнього рівня фільмів.
Радянська Україна. – 1972. – 10 лютого.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1961-1975: Довід. вид . Ч. 2. 1966-1975. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 294-613 с. - ISBN 966-02-3607-7