Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

10 березня 1972 (п’ятниця)

ЦК КПУ і Рада міністрів УРСР ухвалили присудити Державні премії 1972 р. в галузі літератури – П.Вороньку (за збірку поезій “Повінь”); в галузі образотворчого мистецтва – М.Глущенку (за роботи “По ленінських місцях за кордоном”, “Пейзажі України” (1969-1971 рр.)), К.Філатову (за картини “В.І.Ленін”, “Красна площа”), Д.Крваничу, Е.Миську, Я.Мотиці – скульпторам, М.Вендзиловичу – архітектору, О.Пиріжкову – художнику (за монумент Бойової слави радянських Збройних сил у Львові); в галузі концертно – виконавської діяльності – Є.Мірошниченко (за виконавську діяльність 1970-1971 рр.), М.Кондратюку, Д.Петриненко (за концертні програми 1969-1971 рр.).
Радянська Україна. – 1972. – 10 березня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1961-1975: Довід. вид . Ч. 2. 1966-1975. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 294-613 с. - ISBN 966-02-3607-7