Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

6 квітня 1972 (четвер)

Президія Верховної Ради УРСР видала постанову “Про застосування законодавства у питанні порядку притягнення депутата місцевої ради депутатів трудящих до кримінальної відповідальності чи його арешту”. У зв’язку з питанням виконкомів місцевих рад і органів прокуратури на підставі пункту “в” ст. 30 Конституції УРСР роз’яснювалось, що статті законів УРСР, які передбачали необхідність згоди ради депутатів трудящих чи її виконкому на притягнення депутата до кримінальної відповідальності чи його арешт, мали застосовуватись лише у випадку вчинення ним злочину чи адміністративного порушення на території ради, депутатом якої він був.
Відомості Верховної Ради УРСР. – 1972. – № 15. – Ст. 100.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1961-1975: Довід. вид . Ч. 2. 1966-1975. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 294-613 с. - ISBN 966-02-3607-7