Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

1-2 липня 1963 (понеділок-вівторок)

м. Київ. Відбувся пленум ЦК КПУ. На порядку денному перебувало питання “Завдання Комуністичної партії України по виконанню рішень червневого Пленуму ЦК КПРС про дальше піднесення ідеологічної роботи”. З доповіддю по даному питанню виступив секретар ЦК КПУ А.Скаба. Він вказав на зростаючу роль ідеологічної роботи в сучасному житті, широке залучення трудящих до ідеологічної роботи, збільшення кількості агітаційних матеріалів тощо. Водночас він вказав на недоліки у цій сфері, які полягали у застарілих методах роботи, наявності формалізму. У прийнятій пленумом постанові констатувалося зростання ролі ідеологічної роботи, культури та освіти у сучасному житті, вказувалося на першочерговість проведення ідеологічної роботи через ЗМІ. Водночас, пленум вказав на недоліки при проведенні ідеологічної роботи, які полягали у недостатньому висвітленні корінних питань розвитку економіки і суспільства, слабкості атеїстичної пропаганди, недостатньому розповсюдженні літератури серед громадян республіки. Пленум вимагав від керівництва республіки встановлення зв’язку агітаційно-масової роботи з конкретними завданнями підприємств і трудящих колективів, покінчити з недооцінкою методу самоосвіти в політичному вихованні і “перенести центр ваги на самостійне вивчення теорії”. Найважливішим завданням постанова визнавала “виховання радянського патріотизму і соціалістичного інтернаціоналізму”, боротьбу проти “проявів націоналізму і місництва, проповіді національної винятковості і відособленості, ідеалізації минулого, вихваляння реакційних традицій і звичаїв”. У постанові закликалося розгортати боротьбу проти бюрократизму, марнотратства, дармоїдства та інших антигромадських явищ, звернути увагу на створення художніх образів, присвячений “радянській дійсності”, подолати відрив навчання від виховання, покращити атеїстичне виховання на роботу на селі тощо.
Радянська Україна. – 1963. – 2,3 липня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1961-1975: Довід. вид . Ч. 1. 1961-1965. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 293 с. - ISBN 966-02-3607-7